Від admin 
У воєнний час, в умовах постійного стресу та невизначеності, турбота про ментальне здоров’я працівників стало не просто трендом, а необхідністю. Дедалі більше керівників запроваджують програми психологічної підтримки колективу. Чому емоційна стабільність людей сьогодні так впливає на їх здатність виконувати завдання? І як її “оздоровити”?
Запитали в бізнес-психологині, керівниці відділу ГО «Спілка психологів Поділля» у Хмельницькій області Лілії Коцюк, яка нині допомагає компаніям будувати стійку корпоративну культуру.
– Вітаю! Емоційна стабільність команди і результати її роботи — це пряма залежність. Компанії, малі чи великі, нарешті усвідомлюють: досягти успіху, насамперед фінансового, неможливо, якщо немає здорового психоемоційного стану працівників. Бо саме люди й роблять ці показники.
Часи, коли нам навіювали, що обідньої перерви чи 5-хвилинної гімнастики на робочому місці достатньо для перезавантаження, минули. А слова “вигорання” і “депресія”, які взагалі раніше не сприймались, зараз прирівнюють до захворювання. Сьогодні завдання складні, і вони вимагають не механічного виконання, а емоційного інтелекту, гнучкості.
Уявіть, що ваш колектив — це автомобіль. Емоційна стабільність – це якісне пальне, справні гальма. Коли рівень тривоги, вигорання чи конфліктів усередині команди високий, то когнітивні функції мозку, які відповідальні за креативність, концентрацію і прийняття рішень, падають.
Команда, яка перебуває у хронічному стресі, ухвалює рішення на 30-40% повільніше, частіше робить помилки і фокусується на проблемах, замість того, щоби шукати вихід із ситуації. А звідси маємо конфлікти, звільнення, лікарняні, у кращому випадку — похід до психолога. Тоді на допомогу приходить бізнес-психолог.
– Зараз модні тренінги на кшталт “Як боротися зі стресом” або корпоративні поїздки, скажімо в Карпати.
– Те, що ви назвали, чудово. Однак це разові заходи без довготривалого ефекту. Це як приймати жарознижувальне, не лікуючи причину хвороби. Тренінги, відпочинок дають тимчасове полегшення, але не змінюють токсичні процеси всередині команди.
Потрібна стратегія. Вона включає, по-перше, фахову діагностику. Тобто, розуміння, де саме “болить” у команді, де є реальна проблема (це анонімні опитування, індивідуальні зустрічі). По-друге, на основі цих даних — системність і довготривала підтримка. Для цього в одних компаніях вводять посаду корпоративного психолога, інші запрошують бізнес-психологів. Різниці немає. Важливо, щоби працівники мали доступ до професійної підтримки не на один раз, не навмання, а за постійним запитом.
Кожен член команди — це окремий інструмент. Якщо один інструмент несправний, він знижує якість роботи всього оркестру. Індивідуальна діагностика дозволяє підібрати персональні важелі підтримки. І це значно ефективніше, ніж масові заходи.
– Які причини найчастіше впливають на погіршення психоемоційного стану в колективах? Звісно, перша — стрес через війну…
– Це зовнішній фактор. Він дійсно важливий. А коли говорити про внутрішні, то погіршення психоемоційного стану працівників, зазвичай, спричиняють не поодинокі фактори, а їхнє системне поєднання. Їх можна поділити на три групи.Перша стосується робочого середовища. Тобто, це — хронічне перевантаження, нереалістичні терміни виконання завдання, брак ресурсів. Неможливість відновити сили після роботи призводить до професійного вигорання. Зникає мотивація, бо зникає розуміння “навіщо я все це роблю”.
Друга. Токсична атмосфера в колективі. Буває, що людина боїться робити помилки чи пропонувати ідею, бо ризикує бути покараним або висміяним. Пам’ятаєте нав’язаний нам наратив: “Ініціатива наказуєма”? Сюди ж можна віднести булінг, нерозв’язані внутрішні конфлікти, і навіть відсутність адекватної винагороди за виконану роботу.
І третя група — помилки лідера. Перш ніж почати діагностику емоційного стану колективу, я спілкують із керівником. Аналізую, чи є з його боку постійний тиск на працівників або, навпаки, повне ігнорування їхніх особистих обставин (особливо в нинішні кризові часи). Якщо лідер не демонструє власних здорових кордонів (скажімо, сам працює 24/7), то він тим самим створює токсичні стандарти для всієї команди.
– Тобто, лідер має показати приклад. А якщо в нього дедлайн? Часто ж таке буває…
– Ми самі себе обмежуємо дедлайном. Настає “хаотичний хаос”, як каже один із моїх клієнтів. І тоді разом зі строками “горять” люди. Хто від цього виграє?
– Ніхто.
– Керівник є емоційним провідником команди. Якщо він/вона приховує власну втому, знецінює емоції чи постійно “рве жили” на роботі, то фактично дає команді негласне послання: “Ви також маєте це терпіти”.
Наведу приклад. Один із клієнтів — виконавчий директор — публічно повідомив команді, що бере “день тиші” для відновлення. Цим самим він легітимізував право кожного працівника на відпочинок. Після цього кількість заявок на такі короткі “дні тиші” збільшилась. І що б ви думали — загальна продуктивність згодом зросла, оскільки люди почали повертатися на роботу більш відновленими.
Лідер має відкрито говорити про важливість ментального здоров’я. Особливо сьогодні. Це будує довіру і здорову атмосферу всередині колективу. Бізнес-психолог допомагає лідеру перейти від мислення “ми інвестуємо в прибуток” до “ми інвестуємо у стійкість”. І це — частина стратегії успіху команди.
– Думаю, що кожен з нас погодиться: у сучасних умовах війни, стресу та невизначеності емоційна стабільність працівників впливає на ефективність команди та бізнесу. Зараз турбота про ментальне здоров’я — не розкіш, а необхідність і стратегічна інвестиція. Дякую пані Лілії за цікаву розмову.
Розмовляла Дарина Барвінок
