Від admin 
Стартувала програма RE/FRAME з Хмельниччини. Процес психологічної реабілітації наших захисників дуже важливий, але, як показує вже накопичений за час війни досвід, дуже тривалий. А іноді потребує нових підходів у роботі з відновлення та повернення до мирного життя. Допомогти ветеранам безпечно проговорити та переосмислити травматичний досвід війни, розпізнати власні внутрішні ресурси та сформувати нову більш стійку особисту історію і ресурс для побудови майбутнього покликана програма творчого відновлення RE/FRAME, розроблена командою ГО “Калиновий Міст” за допомогою провідного терапевта Наталії Лукіянчук. Вона побудована на поєднанні терапевтичної фотографії, рефлексивних практик (гештальт, когнітивно-поведінкової терапії тощо) та травма-інформованих технік роботи з тілом і пам’яттю. Протягом триденної інтенсивної роботи учасники виконують серії фотографічних завдань (про минуле, теперішнє та уявлене майбутнє), беруть участь у групових сесіях, біосугестивній терапії та вправах NLP-орієнтованого «ресурсного кадру».
Саме за цією методикою днями на базі відпочинку у м.Меджибіж для ветеранів Хмельниччини провели ці терапевтичні модулі. В перший день учасники працювали над усвідомленням власних патернів через фотографію, знайомилися один з одним, проводили психоедукацію щодо впливу образів та біосугестивну терапію. Учасники виконали перше фото-завданням «7 кадрів про те, що тягне назад», групову роботу та рефреймінг негативних образів.
На другий день темою занять було «Теперішнє та ресурси». Ветерани провели роботу з тілесними реакціями, виконали вправи з метафоричними картками та фото-завдання про внутрішні ресурси, попрацювали в парах та створили фото-портрет «Я сьогодні» у стані ресурсу.
Своє майбутнє та нову історію освоювали за допомогою психоедукації, тобто про те, як мозок зберігає силу. Учасники виконали вправи з «лінією часу», створили серії «8 кадрів мого майбутнього», провели підсумкову міні-виставку та вправу «Коло свідків», яка закріплює нову особисту історію та почуття підтримки.
По завершенню роботи ветерани під час розмови поділилися своїми враженнями.
«Спочатку було страшнувато, – каже один з учасників проекту (імен не можемо називати). – Крутилися різні негативні думки. Складалось таке враження, що я ніби попаду в психушку, скажімо так, і що з мене будуть робити нормальну людину. Але очікування і реальність показали, що до чого, як то кажуть. Тому я дуже вдячний, що я тут. Для мене це новий досвід, і він дійсно позитивний».
Ще один з ветеранів охарактеризував цю роботу як шлях до нового себе. «Я можу сказати, що це свого роду ніби як міст до самого себе. Це відкриття, як би так сказати правильно, відкриття нового я. Тобто відкриття себе нового.Це, ну, пізнати себе по-новому, скажімо так, з іншої точки зору, відкрити щось новеньке», – поділився своїми враженнями він.
«Цей рефрейм настільки позитивно вплинув на нас, що хотілося б побути в цьому оточенні, в цьому проекті трішки більше. Хоча б на тиждень», – наголосив ще один колишній військовослужбовець.
Усі учасники високо оцінили проведений захід, який перевершив їхні сподівання. «Не в такому форматі я це все уявляв. А тут, ну, дуже сподобалося.
Рівень відчувається, професійний рівень спеціалістів, так. Це, не так просто собі, як от, «аби було», «аби було для галочки». Тобто тут відповідальність, підхід. Перевершило мої очікування», – підсумував ветеран, який останнім долучився до нашої розмови.
Організатори хотіли створити атмосферу, у якій ветерани можуть відкрито говорити про особистий досвід, проявляти емоції та ділитися історіями через фото.
«Усі учасники активно включилися в групову взаємодію, виконували фото-завдання та брали участь в обговореннях, – сказала в інтерв’ю нашому виданню Наталя Лукіянчук, терапевтка, авторка методики. – Перші серії фотографій були використані як інструмент глибокої рефлексії – учасники змогли сформулювати, що саме їх «тягне назад» і які емоції приховані за цими образами.
Дійсно ветерани побачили, що ресурс уже існує всередині них – у досвіді, стосунках, цінностях – і його можна підсилити через творчість та тілесні практики».
Під час вправ «Мій сьогоднішній стан» та «Ресурсний наратив» учасники змогли ідентифікувати особисті опорні точки. Під час фото-портрету «Я сьогодні» більшість підкреслили, що вперше за тривалий час відчули себе «в ресурсі» або «на шляху до нього».
«Ми хотіли перевести фокус із «травматичної історії» на «історію розвитку, сили та відновлення», використовуючи фотографію як інструмент зміни внутрішнього наративу, – розповідає Наталя Лукіянчук. – Серія «8 кадрів мого майбутнього» продемонструвала, що всі учасники змогли сформулювати позитивне бачення майбутнього – конкретні ролі, стани, цінності та мрії. Завершальна міні-виставка підтвердила, що учасники здатні інтерпретувати власний досвід не лише через біль, але й через силу, стійкість і перспективу».
В ході нинішнього заходу фахівці отримали перші якісні дані – фотоісторії, рефлексії, реакції учасників – для подальших програмних покращень і залучення донорської підтримки. Було зібрано перші персональні історії, фотографії та відгуки учасників, які стануть основою для досліджень та для комунікаційної роботи Viburnum Bridge. Це дозволить масштабувати програму та готувати наступні етапи – RE/BRIDGE, RE/TURN та інші модулі Viburnum Bridge.
«Структура та навантаження програми показали себе ефективними. Учасники витримали процес, включно з інтенсивним творчим та терапевтичним блоком. Перший цикл RE/FRAME підтвердив ефективність поєднання фотографії, терапевтичних практик та групової роботи як інструменту відновлення ветеранів. Програма продемонструвала, що навіть короткий інтенсив може допомогти учасникам переосмислити власну історію, відчути внутрішні ресурси та побачити нову перспективу майбутнього. Зібраний матеріал стане основою для подальшого розвитку Viburnum Bridge та розширення мережі підтримки ветеранів по всій Україні», – наголосив Александр Вольт, засновник та голова ГО “Калиновий Міст”.
